Казки народів світу

Казки народів світу

Українська казка «Баба говіє»

Posted: 20 May 2017 10:10 AM PDT

Була собі така баба, що вона зроду й у церкві не була і зроду не говіла. От син їй і каже:
— Ви б пішли, мамо, та одговілись, бо мені за вас люди дорікають.
— Та як же я піду, якщо-я не знаю, яка то церква?
— А там, каже, побачите таке високе, а вгорі хрест.
Читати казку
http://svitovikazki.blogspot.com/feeds/posts/default

Українська казка «Адам і Єва»

Posted: 20 May 2017 08:38 AM PDT

Діло було колись, як ще люди не велись. Бог глинки накопав і холоші підкачав. Потім формочку зробив, чоловіка зліпив. Зліпив ноги, зліпив руки, далі бог набрався муки. Прилетіла іще й муха:
— Приколи ще ніс і вуха.
Ніс і вуха приколов, задумався і змолов:
Читати казку
http://svitovikazki.blogspot.com/feeds/posts/default

Українська казка «Адамик»

Posted: 20 May 2017 08:31 AM PDT

Була на світі десь одна бездітна жона. Дуже вона журилася, що не має ані єдиної дитини. Ось одного ранку мете вона хижу, прийшло їй на думку, що вона дітей не має, і сама до себе таки каже:
— О Боже милий! Дай мені одну, хоч лиш сяку-таку дитинку. Днесь-завтра постарію, і не буде кому замість мене хижку замести.
І вона від того дня, від тої минути стала тяжкою.
Читати казку
http://svitovikazki.blogspot.com/feeds/posts/default

Українська казка «Ангел на землі»

Posted: 20 May 2017 08:16 AM PDT

Кажуть, що лише смерть є справедливою: від неї не можна відкупитися ні за які гроші, від неї не можна втекти, вона не зважає на вік і зовнішність. Як настає час комусь помирати, бог присилає на Землю ангела, який має умертвити людину. Але як боляче, коли світ залишає той, хто рідний і дорогий твоєму серцю В одному селі дуже захворіла жінка, у якої було дванадцять дітей, одне другого дрібніше. Малята невтішно голосили біля вмираючої матері.
Читати казку
http://svitovikazki.blogspot.com/feeds/posts/default

Українська казка «Ангел у сім’ї шевця»

Posted: 20 May 2017 08:10 AM PDT

Були чоловік і жінка і мали діти. Жінка була чемна й роботяща, а чоловік пияк і картограй. Він був шевцем, робив людям нові черевики і лагодив старі. Зробив він черевики і має нести до міста людям, що йому їх замовили. А жінка йому дає свого кожуха і наповідає, щоби він угорнувся. І дала йому свою блюзку, бо то мороз був і дуже студено було. І він поїхав до Снятина. Каже вона:
— Як дадуть тобі гроші, аби ти купив собі щось угорнути. І дітям би щось купив, бо діти голі. Будеш там видіти.
Читати казку
http://svitovikazki.blogspot.com/feeds/posts/default